1 Tuʻi 3
Tongan Bible, Revised West VersionTranslation
Tongan Bible, Revised West Version
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Pea naʻe fakakāinga ʻa Solomone mo Felo ko e tuʻi ʻo ʻIsipite, pea naʻa ne maʻu ʻae ʻofefine ʻo Felo, ʻo ne ʻomi ia ki he Kolo ʻo Tevita, kaeʻoua ke ʻosi ʻene langa ʻa hono fale ʻoʻona, pea mo e fale ʻo Sihova, pea mo e ʻā naʻe takatakai ʻaki ʻa Selūsalema.
1Як же окріпло царство в руцї в Соломона, посвоячився Соломон із Фараоном, Египецьким царем, і взяв за себе дочку Фараонову й привів її в Давидів город, покіль не скінчить будови палати своєї й храму Господнього й муру навкруги Ерусалиму.
2Ka naʻe fai ʻae feilaulau ʻe he kakai ʻi he ngaahi potu māʻolunga, koeʻuhi naʻe ʻikai langa ha fale ki he huafa ʻo Sihova, ʻo aʻu ki he ngaahi ʻaho ko ia.
2Тодї приносив люд жертви ще на висотах, до того бо часу не був ще збудований дім імени Господньому.
3Pea naʻe ʻofa ʻa Solomone kia Sihova, pea naʻe ʻeveʻeva ia ʻi he ngaahi fekau ʻa Tevita ko ʻene tamai: ka ko e meʻa pe taha, naʻa ne fai ʻae feilaulau mo tutu ʻae meʻa namu kakala ʻi he ngaahi potu māʻolunga.
3Соломон любив Господа і ходив в установах отця свого Давида, але й він приносив жертви й палив кадило на висотах.
4¶ Pea naʻe ʻalu ʻae tuʻi ki Kipione ke fai feilaulau ʻi ai; he ko e potu māʻolunga ia naʻe ongoongo lahi: ko e feilaulau tutu ʻe afe naʻe feilaulau ʻaki ʻe Solomone ʻi he feilaulauʻanga ko ia.
4І подався царь у Габаон, щоб там жертвувати, бо се була найповажнїща жертівна висота. Тисячу всепалень принїс Соломон на тому самому жертівнику.
5Pea naʻe hā mai ʻa Sihova kia Solomone ʻi Kipione ʻi ha misi ʻi he pō: pea naʻe pehē ʻe he ʻOtua, “Kole ha meʻa ke u foaki kiate koe.”
5У Габаонї ж обявивсь Господь Соломонові вночі вві снї, й рече Бог: Проси, що дав би я тобі.
6Pea naʻe pehē ʻe Solomone, “Kuo ke fakahā ki heʻeku tamai ko Tevita ko hoʻo tamaioʻeiki ʻae ʻaloʻofa lahi, ʻo hangē ko ʻene ʻeveʻeva ʻi ho ʻao ʻi he moʻoni, mo e māʻoniʻoni, pea ʻi he angatonu ʻo hono loto kiate koe: pea kuo ke tuku ʻae ngāue ʻofa lahi ni maʻana, ʻi hoʻo tuku kiate ia ha foha ke ne nofo ki hono nofoʻa fakatuʻi, ʻo hangē ko ia ʻoku fai he ʻaho ni.
6І відказав Соломон: Ти виявив мойму отцеві Давидові велику милость, і за те, що він ходив перед лицем твоїм у щиростї, побожностї й в чистотї серця, ти додержав йому цю велику милость і дарував йому сина, що седїв би на його престолї, як і є воно тепер.
7Pea ko eni, ʻE Sihova ko hoku ʻOtua, kuo ke fakanofo ʻa hoʻo tamaioʻeiki ke tuʻi ko e fetongi ʻo Tevita ko ʻeku tamai: pea ko e tamasiʻi siʻi pe au ʻoku ʻikai te u ʻilo ke fēfē ʻa ʻeku ʻalu atu mo ʻeku hū mai.
7Оце ж, Господи, Боже мій, вчинив єси раба твого намість отця мого Давида царем; але я ще молодик і не знаю нї виходу, нї ввіходу;
8Pea ko hoʻo tamaioʻeiki ʻoku ʻi he lotolotonga ʻo hoʻo kakai ʻaia kuo ke fili, ko e kakai lahi, ʻaia ʻoku ʻikai faʻa lau hako pe ʻoku toko fiha, ko e meʻa ʻi heʻenau tokolahi ʻaupito.
8І раб твій обертається серед народу твого, що вибрав ти собі, такого великого народу, що за множеством його неможна його нї злїчити, нї переглянути;
9Ko ia ke ke tuku ki hoʻo tamaioʻeiki ha loto poto ke fakamaauʻi ʻa hoʻo kakai, koeʻuhi ke u faʻa ʻilo totonu ʻae lelei mo e kovi; he ko hai ʻoku faʻa fai ke fakamaauʻi eni ʻa hoʻo kakai tokolahi ni?”
9То ж дай слузї твойму розумне серце, щоб йому правити народом твоїм і вміти розбірати між добрим і лихим; бо хто зможе правити сим величезним народом?
10Pea naʻe lelei ʻae lea ni kia Sihova, ʻae kole ʻe Solomone ki he meʻa ni.
10І вподобав Господь, що Соломон просив сього.
11Pea naʻe folofola ʻae ʻOtua kiate ia, “Koeʻuhi kuo ke kole ki he meʻa ni, pea naʻe ʻikai te ke kole maʻau ʻae moʻui fuoloa; pe te ke kole maʻau ha koloa, pe te ke kole ʻae moʻui ʻa hoʻo ngaahi fili; ka kuo ke kole maʻau ʻae lotoloto poto, ke ʻiloʻi ai ʻae fakamaau totonu;
11І рече йому Бог: За те, що ти просив сього, а не випрошував довгого віку, або багацтва, або смертї ворогів твоїх, а прохав розуму, щоб уміти судити,
12Vakai, kuo u fai ʻo tatau mo ia kuo ke lea ki ai: vakai, kuo u foaki kiate koe ʻae loto poto mo faʻa fakakaukau; ko ia kuo ʻikai ha tokotaha ʻe tatau mo koe talu mei muʻa, pea ʻe ʻikai tupu hake ha tokotaha ke tatau mo koe ki mui.
12То я вволю твою волю: даю тобі мудре й розумне серце, так що рівнї тобі нї перше тебе не було, нї послї тебе не зявиться.
13Pea kuo u foaki foki kiate koe ʻae meʻa naʻe ʻikai te ke kole ki ai, ʻae koloa, mo e ongoongo fakatouʻosi; ko ia ʻe ʻikai tatau mo koe ha tokotaha ʻi he ngaahi tuʻi ʻi hoʻo ngaahi ʻaho kotoa pē.
13Ба й тим, чого не прохав єси, надїляю тебе: і багацтвом, і славою, так що рівнї тобі не буде між царями, покіль віку твого;
14Pea kapau te ke ʻalu ʻi hoku ngaahi hala, ke fai ki heʻeku ngaahi fono mo ʻeku ngaahi fekau, ʻo hangē ko e ʻalu ʻa Tevita ko hoʻo tamai, pehē, te u fakatolonga ʻa hoʻo ngaahi ʻaho.”
14І коли ходити меш путьми моїми, пильнуючи установ моїх і заповідей моїх, як отець твій Давид ходив, так дам тобі й вік довгий.
15Pea naʻe ʻā hake ʻa Solomone; pea vakai, ko e misi ia. Pea naʻa ne haʻu ki Selūsalema, ʻo ne tuʻu ʻi he ʻao ʻoe puha ʻoe fuakava ʻo Sihova, mo ne ʻatu ai ʻae ngaahi feilaulau tutu, mo e ngaahi feilaulau fakamelino, pea naʻa ne teuteu ʻae kātoanga ki heʻene kau tamaioʻeiki kotoa pē.
15І прокинувся Соломон, і зрозумів, що се сновидїннє. Вернувшися ж у Ерусалим, приступив перед скриню закону Господнього, й принїс жертви всепалення та жертви мирні, й зладив велику гостину про всї слуги свої.
16¶ Pea naʻe toki haʻu ʻae ongo fefine angahala ʻe toko ua, ki he tuʻi, ʻo na tutuʻu ʻi hono ʻao.
16Тодї прийшли дві молодицї-блудницї до царя.
17Pea naʻe pehē ʻe he fefine ʻe tokotaha, “ʻE hoku ʻeiki, ko au mo e fefine ni ʻoku ma nonofo ʻi he fale pe taha; pea naʻaku fāʻeleʻi ha tamasiʻi lolotonga ʻema ʻi he fale mo ia.
17І каже одна молодиця: Прошу, пане мій! я й оця молодиця живемо в одній хатї, й я породила при нїй в тій хатї;
18Pea naʻe hoko ʻo pehē, ʻi hono ʻaho tolu hili ʻa ʻeku fāʻele ʻaʻaku, naʻe fāʻele ʻae fefine ni foki: pea naʻa ma nofo fakataha; naʻe ʻikai mo ha tokotaha kehe ʻi he fale mo kimaua, ka ko kimaua pe toko ua.
18На третий же день, як я породила, злягла й ся молодиця. І були ми вдвох; нїкого чужого з нами в хатї не було;
19Pea naʻe mate ʻae tamasiʻi ʻae fefine ni ʻi he pō; ko e meʻa ʻi heʻene taʻomia ia.
19І вмер синок сієї молодицї вночі, бо вона приспала його;
20Pea naʻa ne tuʻu hake ʻi he tuʻuapō mālie, ʻo ne ʻave ʻa ʻeku tama mei hoku tafaʻaki lolotonga ʻae mohe ʻa hoʻo kaunanga, mo ne fakatokoto ia ki hono fatafata, ka naʻe tuku ʻe ia ʻa ʻene tamasiʻi mate ki hoku fatafata ʻoʻoku.
20Вона ж устала серед ночі, узяла мою дитину зпід мого боку, тим часом, як служебка твоя спала, та положила її до свого лоня, свою ж мертву дитину положила до моєї грудї;
21Pea ʻi heʻeku tuʻu hake ʻi he pongipongi ke fakahuhu ʻa ʻeku tamasiʻi, vakai, kuo mate ia; ka ʻi heʻeku toki vakai ki ai ʻi he pongipongi, vakai, naʻe ʻikai ko ʻeku tama ia, ʻaia naʻaku fāʻeleʻi.”
21Як же встала я вранцї годувати дитинку мою, коли ж воно мертве. Та як я придивилась до його вранцї пильно, бачу, що се не моя дитинка, що я вродила.
22Pea naʻe pehē ʻe he fefine ʻe tokotaha, “ʻIkai; ka ko ʻeku tama ʻaia ʻoku moʻui, pea ko ia kuo mate ko hoʻo tama ia.” Pea naʻe pehēange eni, “ʻIkai; ka ko ia kuo mate ko hoʻo tama ia, pea ko ia ʻoku moʻui ko ʻeku tama ia.” Naʻe pehē ʻa ʻena lea ʻi he ʻao ʻoe tuʻi.
22Друга ж молодиця каже: Нї! моя дитина жива, а твоя дитина мертва. А та править: Нї! твоя дитина мертва, а моя живенька. І змагались так перед царем.
23Pea naʻe toki pehē ʻe he tuʻi, “ʻOku pehē ʻe he tokotaha, ‘Ko ʻeku tama eni ʻaia ʻoku moʻui, pea ko hoʻo tama ʻaia ʻoku mate:’ pea ʻoku pehē ʻe he tokotaha kehe, ‘ʻIkai; ka ko hoʻo tama ʻaʻau ʻaia ʻoku mate, pea ko ʻeku tama ʻaʻaku ʻaia ʻoku moʻui.’”
23І рече царь: Ся править: ось моя дитина живенька, а твоя мертва, а та править: нї! твоя дитина мертва, а моя живенька.
24Pea naʻe pehē ʻe he tuʻi, “ʻOmi kiate au ha heletā.” Pea naʻa nau ʻomi ʻae heletā ki he ʻao ʻoe tuʻi.
24І повелїв царь: Подайте менї меча! Як же принесено меча перед царя,
25Pea naʻe pehē ʻe he tuʻi, “Fahiua ʻae tamasiʻi moʻui, pea ʻatu ʻae faʻahi ʻe taha ki he tokotaha, mo e faʻahi ʻe taha ki he tokotaha kehe.”
25Повелїв царь: Розітнїть живе хлопятко надвоє, та й дайти сїй половину, а тій половину.
26Pea naʻe toki lea ʻae fefine ʻaia naʻe ʻaʻana ʻae tamasiʻi moʻui, he naʻe ngaue ʻa hono fatu ki heʻene tama, pea naʻa ne pehē, “ʻE hoku ʻeiki, foaki pe kiate ia ʻae tamasiʻi moʻui, kaeʻoua ʻaupito naʻa tāmateʻi ia.” Ka naʻe pehē ʻe he tokotaha, “Ke ʻoua naʻa ʻaʻaku ia pe ʻaʻau, kae fahiua pe.”
26І каже тодї молодиця, та, що дитина в її була жива, цареві — бо серце її заворушилось з жалю за синком своїм: Благаю тебе, добродїю мій, оддай їй живеньку дитинку, не вбивай! А друга промовила: Нехай не буде нї менї, нї тобі, розтинайте!
27Pea naʻe toki lea ʻae tuʻi ʻo pehēange, “Foaki kiate ia ʻae tamasiʻi moʻui, pea ʻoua ʻaupito naʻa tāmateʻi ia: ko ʻene faʻē ia.”
27І розсудив царь: Оддайте тій першій живу дитину, не вбивайте! та її мати.
28Pea naʻe ongoongoa ʻi ʻIsileli kotoa ʻae fakamaau ʻaia naʻe fai ʻe he tuʻi; pea naʻa nau manavahē ki he tuʻi; he naʻa nau mamata kuo ʻiate ia ʻae poto mei he ʻOtua ke ne fai ʻae fakamaau.
28Як же почув увесь Ізраїль про царський присуд, сповнились усї шаною й страхом перед царем; зрозуміли бо, що в йому був Божий розум, щоб судити.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.