Послание к Евреям 6
Synodal Translation (Синодальный перевод)Translation
Synodal Translation (Синодальный перевод)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Посему, оставивши начатки учения Христова, поспешим к совершенству; и не станем снова полагать основание обращению от мертвых дел и вере в Бога,
1Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,
2Учению о крещениях, о возложении рук, воскресению мертвых и о суде вечном.
2науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.
3И это сделаем, если Бог позволит.
3І се зробимо, коли Бог дозволить.
4Ибо невозможно однажды просвещенных, и вкусивших дара небесного, и соделавшихся причастниками Духа Святого,
4Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,
5И вкусивших благого глагола Божия и сил будущего века,
5і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,
6И отпадших, опять обновлять покаянием, когда они снова распинают Сына Божия и ругаются Ему.
6та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.
7Земля, пившая многократно сходящий на нее дождь, и произращающая злак, полезный тем, для которых и возделывается, получает благословения от Бога;
7Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;
8А производящая терния и волчцы - негодна и близка к проклятию, которого конец - сожжение.
8а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.
9Впрочем о вас, возлюбленные, мы надеемся, что вы в лучшем состоянии и держитесь спасения, хотя и говорим так.
9Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.
10Ибо не неправеден Бог, чтобы забыл дело ваше и труд любви, который вы оказали во имя Его, послуживши и служа святым.
10Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.
11Желаем же, чтобы каждый из вас, для совершенной уверенности в надежде, оказывал такую же ревность до конца;
11Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,
12Дабы вы не обленились, но подражали тем, которые верою и долготерпением наследуют обетование.
12щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.
13Бог, давая обетование Аврааму, как не мог никем высшим клясться, клялся Самим Собою,
13Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,
14Говоря: “истинно благословляя благословлю тебя и размножая размножу тебя”.
14глаголючи: „Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе.‟
15И так Авраам долготерпев получил обещанное.
15І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.
16Люди клянутся высшим, и клятва во удостоверение оканчивает всякий спор их.
16Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, — клятьба.
17Посему и Бог, желая преимущественнее показать наследникам обетования непреложность своей воли, употребил в посредство клятву,
17У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,
18Дабы в двух непреложных вещах в которых невозможно Богу солгать, твердое утешение имели мы, прибегшие взяться за предлежащую надежду,
18щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,
19Которая для души есть как бы якорь безопасный и крепкий, и входит во внутреннейшее за завесу,
19котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,
20Куда предтечею за нас вошел Иисус, сделавшись Первосвященником навек по чину Мелхиседека.
20куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.