Isaiah 33
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Woe to thee that spoilest, and thou wast not spoiled; and dealest treacherously, and they dealt not treacherously with thee! when thou shalt cease to spoil, thou shalt be spoiled; and when thou shalt make an end to deal treacherously, they shall deal treacherously with thee.
1Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували! Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать; а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують.
2O LORD , be gracious unto us; we have waited for thee: be thou their arm every morning, our salvation also in the time of trouble.
2Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм; будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї!
3At the noise of the tumult the people fled; at the lifting up of thyself the nations were scattered.
3Перед грозою голосу твого повтїкають народи; коли ти встанеш, розсїються невірні,
4And your spoil shall be gathered like the gathering of the caterpiller: as the running to and fro of locusts shall he run upon them.
4І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.
5The LORD is exalted; for he dwelleth on high: he hath filled Zion with judgment and righteousness.
5Високий Господь, що живе на висотах; він сповнить Сион судом і справедливостю.
6And wisdom and knowledge shall be the stability of thy times, and strength of salvation: the fear of the LORD is his treasure.
6І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.
7Behold, their valiant ones shall cry without: the ambassadors of peace shall weep bitterly.
7Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.
8The highways lie waste, the wayfaring man ceaseth: he hath broken the covenant, he hath despised the cities, he regardeth no man.
8Стало пусто на дорогах, нема подорожних; поламав він умову, повалив місто — нїщо люде в його.
9The earth mourneth and languisheth: Lebanon is ashamed and hewn down: Sharon is like a wilderness; and Bashan and Carmel shake off their fruits .
9Земля сумує, млїє; Ливан у стидї, завмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.
10Now will I rise, saith the LORD ; now will I be exalted; now will I lift up myself.
10Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.
11Ye shall conceive chaff, ye shall bring forth stubble: your breath, as fire, shall devour you.
11Вагонїєте від сїна, — вродите солому; подих ваш — огонь, він же й пожере вас.
12And the people shall be as the burnings of lime: as thorns cut up shall they be burned in the fire.
12І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.
13¶ Hear, ye that are far off, what I have done; and, ye that are near, acknowledge my might.
13Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.
14The sinners in Zion are afraid; fearfulness hath surprised the hypocrites. Who among us shall dwell with the devouring fire? who among us shall dwell with everlasting burnings?
14Затремтять грішники на Сионї; переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить коло вічного поломя?
15He that walketh righteously, and speaketh uprightly; he that despiseth the gain of oppressions, that shaketh his hands from holding of bribes, that stoppeth his ears from hearing of blood, and shutteth his eyes from seeing evil;
15А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду; хто цурається наживи з грабежі; хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити,
16He shall dwell on high: his place of defence shall be the munitions of rocks: bread shall be given him; his waters shall be sure.
16Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться; хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його.
17Thine eyes shall see the king in his beauty: they shall behold the land that is very far off.
17Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку;
18Thine heart shall meditate terror. Where is the scribe? where is the receiver? where is he that counted the towers?
18Серце твоє буде тілько згадувати про страшне минуле: де той, що лїчив данину? де той, що робив перепись? де той, що розглядував башти?
19Thou shalt not see a fierce people, a people of a deeper speech than thou canst perceive; of a stammering tongue, that thou canst not understand.
19Не побачиш більше люду жорстокого з глухою недослухною мовою, з язиком чудовищним, невторопним.
20Look upon Zion, the city of our solemnities: thine eyes shall see Jerusalem a quiet habitation, a tabernacle that shall not be taken down; not one of the stakes thereof shall ever be removed, neither shall any of the cords thereof be broken.
20Подивися на Сиона, — се місто сьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет; стовпи його нїколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься.
21But there the glorious LORD will be unto us a place of broad rivers and streams; wherein shall go no galley with oars, neither shall gallant ship pass thereby.
21Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких; туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде.
22For the LORD is our judge, the LORD is our lawgiver, the LORD is our king; he will save us.
22Бо Господь — суддя нам, Господь — законодавець нам, Господь царь наш; він спасе нас.
23Thy tacklings are loosed; they could not well strengthen their mast, they could not spread the sail: then is the prey of a great spoil divided; the lame take the prey.
23Твої ж (Ассуре) линви послабли, не вдержать щогли, не натягують вітрила. А тодї настане велике паюваннє здобичі, навіть калїки будуть жакувати.
24And the inhabitant shall not say, I am sick: the people that dwell therein shall be forgiven their iniquity.
24І нїхто з осадників не скаже: „я не здужаю‟, а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.