Неємії 2
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Tongan Bible, Revised West Version
1В місяцї Нисанї, на двайцятім року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. І я взяв вино та подав цареві, і, здавалось, не був я смутний перед ним.
1Pea naʻe hoko ʻo pehē ʻi he māhina ko Nisani, ʻi hono uofulu taʻu ʻo ʻAtakisekisi ko e tuʻi, naʻe ʻi hoku ʻao ʻae uaine: pea naʻaku toʻo hake ʻae uaine ʻo ʻatu ia ki he tuʻi. Pea ko eni naʻe teʻeki ai te u matapeko ʻi hono ʻao.
2Але царь промовив до мене: Чого ти сумний на виду; ти не слабий, сього не видко, а певно смуток на серцї? Я злякався вельми,
2Ko ia naʻe pehē ai ʻe he tuʻi kiate au, “Ko e hā ʻoku matapeko ai ho mata, ka ʻoku ʻikai te ke mahaki?” ʻOku ʻikai ko e meʻa kehe ia ka ko e mamahi ʻi loto. Pea ne u manavahē lahi ai.
3І сказав цареві: Нехай живе царь по вік! Як же не має бути смутним лице моє, коли город, місце гробовищ батьків моїх, стоїть опустошене, й ворота його попалені огнем!
3Pea naʻaku pehē ki he tuʻi, “Tuku ke moʻui ʻae tuʻi ʻo taʻengata: ʻe ʻikai te u mata tangi nai ko e hā, lolotonga kuo tuku liʻaki pe ʻae kolo, ko e potu ʻoe ngaahi tanuʻanga ʻo ʻeku ngaahi tamai, pea ko hono ngaahi matapā kuo tutuʻaki ʻae afi?”
4І сказав царь до мене: Чого ж ти бажаєш? Я помолився Богові небесному,
4Pea pehē ai ʻe he tuʻi kiate au, “Ko e hā ia ʻoku ke kole? Ko ia naʻaku lotu ai ki he ʻOtua ʻoe langi.”
5І сказав цареві: Коли царська ласка, й коли слуга твій запобіг ласки перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гробовища батьків моїх, щоб я одбудував його.
5Pea ne u pehē ki he tuʻi, “Kapau ʻoku lelei ki he tuʻi, pea kapau kuo ʻilo ʻe hoʻo tamaioʻeiki ʻae ʻofa ʻi ho ʻao, ke ke fekau au ki Siuta, ki he kolo ʻoe ngaahi tanuʻanga ʻo ʻeku ngaahi tamai, koeʻuhi ke u langa hake ia.”
6І сказав менї царь і цариця, що седїла коло його: Як довго протягнеться твоя вандрівка, й коли вернешся? І сподобалось цареві послати мене; й я означив час.
6Pea naʻe pehē ʻe he tuʻi kiate au, (pea naʻe nofo ofi kiate ia ʻae tuʻi fefine foki,) “Ko e hā hono fuoloa ʻo ho fononga? Pea te ke toe haʻu ʻafē? Pea naʻe lelei ki he tuʻi ke ne fekauʻi au; pea ne u kotofa kiate ia ʻae kuonga.”
7І сказав я цареві: Коли царська ласка, то дав би менї листи до зарічних начальників краєвих, щоб давали менї пропуст, доки я не дійду до Юдеї,
7Pea ne u pehē foki ki he tuʻi, “Kapau ʻoku lelei ki he tuʻi, tuku ke ʻomi kiate au ʻae ngaahi tohi ki he ngaahi pule ʻi he potu kauvai ʻe taha ʻoe vaitafe, koeʻuhi ke nau moimoiʻi au ʻo aʻu ki heʻeku hoko atu ki Siuta;
8Та й лист до Асафа, доглядника лїсів царських, щоб дав менї деревнї на ворота в твердинї, що при домі Божому, й на міські мури, та на дім, в котрому б менї жити. І дав менї царь, бо добродїйна рука Бога мого була надо мною.
8Mo e tohi ʻe taha kia ʻAsafi ko e tauhi ʻoe vao ʻakau ʻoe tuʻi koeʻuhi ke ne foaki kiate au ʻae ngaahi ʻakau ke ngaohi ʻaki ʻae ʻakau lalava ki he ngaahi matapā ʻoe fale ʻaia ʻoku kau ki he faletapu, pea maʻae ʻā maka ʻoe kolo, pea maʻae fale ʻaia te u hū ki ai.” Pea naʻe tuku mai ʻe he tuʻi kiate au, ʻo hangē ko e ʻiate au ʻae nima lelei ʻo hoku ʻOtua.
9І прийшов я до зарічних начальників краєвих і віддав їм письма царські. А царь послав був зо мною військових начальників із верховцями.
9¶ Pea ne u toki hoko atu ki he kau pule ʻi he tuʻa vaitafe, pea u tuku kiate kinautolu ʻae ngaahi tohi ʻoe tuʻi. Pea naʻe fekau ʻe he tuʻi ke ʻalu mo au ʻae ngaahi ʻeiki ʻoe tau mo e kau tangata heka hoosi.
10Коли перечув про се Санаваллат, Хороніт і Товія, слуга Амманицький, то їм стало дуже досадно, що прийшов чоловік піклуватись про добро синів Ізрайлевих.
10Pea ʻi he fanongo ki ai ʻe Sanipalate ko e tangata Holoni, mo Topaia ko e tamaioʻeiki, ko e tangata ʻAmoni, naʻe mamahi lahi ʻakinaua, koeʻuhi ʻi he haʻu ʻae tangata ke kumi ke lelei ai ʻae fānau ʻa ʻIsileli.
11І прийшов я в Ерусалим. І пробув там три днї,
11Ko ia, ne u hoko ki Selūsalema, pea ne u ʻi ai ʻi he ʻaho ʻe tolu.
12І встав я вночі, і кілька чоловік зо мною, і нїкому не сказав, що поклав Бог мій менї на серце зробити для Ерусалиму; животини ж не було при менї нїякої, окрім тієї, що на їй я їхав.
12¶ Pea ne u tuʻu hake ʻi he poʻuli, mo e kau tangata tokosiʻi naʻe ʻiate au; pea naʻe ʻikai te u tala ki ha tokotaha ʻaia naʻe tuku ʻe hoku ʻOtua ki hoku loto ke fai ʻi Selūsalema: pea naʻe ʻikai ha manu ʻiate au ka ko ia naʻaku heka ai.
13І проїхав я вночі через Долинні ворота перед Драконовою криницею до воріт Гнояних, і оглядїв я розвалені мури Ерусалиму й його ворота, спалені огнем.
13Pea ne u ʻalu kituaʻā ʻi he poʻuli ʻi he matapā ʻoe teleʻa, ʻo hangatonu mo e vaikeli ko e talākoni, pea ki he matapā fokotuʻunga veve, pea u vakai ki he ngaahi ʻā maka ʻo Selūsalema, ʻaia naʻe holoki hifo, mo e ngaahi matapā ʻaia naʻe fakaʻauha ʻaki ʻae afi.
14І приїхав я до воріт Криничаних і до царського водопроводу, але там не було місця, щоб пройти животинї, що була підо мною,
14Pea naʻaku ʻalu ai pe ki he matapā ʻoe matavai, pea ki he anovai ʻoe tuʻi: pea naʻe ʻikai ha potu ke ʻalu ai ʻae manu naʻaku heka ai.
15І я поїхав назад через потік вночі й оглядав мур, і, проїхавши знов через Долинні ворота, вернувся.
15Pea naʻaku ʻalu hake ai ʻi he poʻuli ʻo ofi ki he vaitafe, ʻo vakai ki he ʻā maka, pea u tafoki ki mui, pea hū ʻi he matapā ʻoe teleʻa, pea toe foki atu ai.
16І не знали начальники, куди я ходив, та що я роблю: нї Юдеям, нї сьвященникам, нї суддям, нї старшинам, нї иншим робітникам я до того часу нїчого не казав.
16Pea naʻe ʻikai ʻilo ʻe he kau pule pe naʻaku ʻalu ki fē, pe ko ia naʻaku fai; pea naʻe teʻeki te u tala ia ki he kakai Siu, pe ki he kau taulaʻeiki, pe ki he houʻeiki, pe ki he kau pule, pe ki he toenga kakai naʻe fai ʻae ngāue.
17Опісля же сказав я їм: Ви бачите нужду, в якій ми знаходимось: Ерусалим спустошений, й ворота його спалені огнем; ходїм, побудуймо мури Ерусалимські й не будьмо довше в пониженнї.
17¶ Pea ne u pehē ai kiate kinautolu, “ʻOku mou mamata ki he mamahi ʻoku tau moʻua ai, koeʻuhi kuo tutu liʻaki pe ʻa Selūsalema, pea kuo tuku hono ngaahi matapā ʻaki ʻae afi: haʻu, ketau langa hake ʻae ʻā maka ʻo Selūsalema, koeʻuhi ke ʻoua naʻa tau kei hoko ko e lumaʻanga.”
18І я оповідав їм про добродїйну для мене руку Бога мого, а так само й слова царя, що він говорив менї. І сказали вони: будемо будувати, — і скріпили руки свої на добре дїло.
18Pea ne u toki tala kiate kinautolu ʻae nima ʻo hoku ʻOtua ʻaia naʻe hili lelei kiate au; pea mo e ngaahi lea ʻae tuʻi foki ʻaia naʻa ne lea kiate au. Pea naʻa nau pehē, “Ke tau tuʻu hake pea langa.” Ko ia naʻa nau fakamālohiʻi honau nima ki he ngāue lelei ni.
19Почувши про се, Санаваллат, Хороніт та Товія, слуга Амманицький, та Гешем, Араб, сьміялись із нас і говорили з погордою: Що се за дїло, що ви робите? Чи не задумуєте ви часом збунтуватись проти царя?
19Ka ʻi he fanongo ki ai ʻe Sanipalate ko e tangata Holoni, mo Topaia ko e tamaioʻeiki, ko e tangata ʻAmoni, mo Kesemi ko e tangata ʻAlepea, naʻa nau kata manukiʻi ʻakimautolu, pea lumaʻi ʻakimautolu, ʻo pehē, “Ko e hā ʻae meʻa ni ʻoku mou fai? ʻOku mou loto ke angatuʻu ki he tuʻi?”
20Я дав їм одповідь і сказав їм: Бог небесний, Він нам допоможе, а ми, слуги його, розпочнемо будувати; вам же нема частки, нї права нї згадки про вас у Ерусалимі.
20Pea naʻaku talia ʻakinautolu, pea u pehē kiate kinautolu, “Ko e ʻOtua ʻoe langi, te ne fakamonūʻia ʻakimautolu; ko ia ko kimautolu ko ʻene kau tamaioʻeiki te mau tuʻu hake ʻo langa: ka ʻoku ʻikai ha tofiʻa, pe ha potu, pe ha fakaʻilonga ʻi Selūsalema maʻamoutolu.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.