Йоана 14

1Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте.

2В дому Отця мого осель багато. Коли б нї, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.

3І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.

4А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте.

5Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати?

6Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

7Коли б знали мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й видїли Його.

8Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.

9Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видїв мене, видїв Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?

10Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.

11Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж нї, задля дїл самих віруйте менї.

12Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду.

13І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Синї.

14Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю.

15Коли любите мене, хоронїть заповідї мої.

16І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, —

17Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.

18Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас.

19Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.

20Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в менї, а я в вас.

21Хто має заповідї мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому.

22Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові?

23Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо.

24Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.

25Се я глаголав вам, у вас пробуваючи.

26Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам.

27Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.

28Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене.

29І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували.

30Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого.

31Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходїмо з відсїля.