Суддїв 19
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
1Було ж того часу, як не було ще царя в Ізраїлї, жив собі Левійський чоловік серед Ефраїмових гір. Держав він у себе дївку з Бетлеєма, в Юдеї за наліжницю.
1Naqueles dias, quando não havia rei em Israel, havia um certo levita morando nos confins da região montanhosa de Efraim, o qual tomou para si uma concubina de Belém de Judá.
2Ся ж наліжниця посварилась із ним та й утекла від його до своєї родини в Бетлеєм в Юдеї, та й пробувала там чотири місяцї часу.
2A sua concubina prostituiu-se contra ele e foi embora, voltando para a casa de seu pai, em Belém de Judá, e ficou lá por quatro meses.
3Потім пустив ся чоловік її в дорогу, щоб з нею щиро перемовитись та й узяти її до себе. Був при йому наймит його та два осли. Она ввела його в дім батька свого.
3O seu marido levantou-se e foi atrás dela para falar-lhe ao coração, a fim de trazê-la de volta, levando consigo o seu servo e um par de jumentos. Ela o fez entrar na casa de seu pai; e quando o pai da jovem o viu, alegrou-se em recebê-lo.
4Батько молодоцї, побачивши його, привитав його радо, і задержав його тесть, батько молодої женщини, у себе. І пробув він три днї в нього; вони їли й пили і ночували там.
4O seu sogro, pai da jovem, o reteve ali; e ele ficou com ele três dias. Assim eles comeram, beberam e passaram a noite lá.
5На четвертий же день встав він досьвіта, щоб вертати; та батько молодичин каже свойму зятеві: Покрепися ж перш куском хлїба, тодї й пійдете.
5No quarto dia, levantaram-se de madrugada, e ele se preparou para partir. O pai da jovem disse ao seu genro: “Fortaleça o seu coração com um pedaço de pão, e depois vocês poderão seguir o seu caminho.”
6От вони й остались, і їли та пили вкупі, тодї ж прохав молодичин батько чоловіка: Остансь на ніч та повеселись у нас.
6Então os dois se sentaram, comeram e beberam juntos. Depois o pai da jovem disse ao homem: “Por favor, decida-se a passar a noite, e que o seu coração se alegre.”
7Чоловік же піднявсь, щоб ійти в дорогу. А тесть його присилував таки, що він ще раз переночував.
7O homem levantou-se para partir, mas o seu sogro insistiu, e ele passou a noite ali novamente.
8Як устав сей на пятий день рано вранцї, щоб ійти, каже молодичин батько: Покрепись та загайсь, покіль день схилиться. От і їли оба знов.
8Ele levantou-se de madrugada no quinto dia para partir; e o pai da jovem lhe disse: “Por favor, fortaleça o seu coração e espere até que a tarde decline”; e ambos comeram.
9Як устав же чоловік, щоб відходити з наліжницею та з наймитом, каже йому тесть: Дивись, як день хилиться ʼд вечеру; ночуйте та повеселїтесь; завтра рано встанете в дорогу і пійдете додому.
9Quando o homem se levantou para partir, ele, a sua concubina e o seu servo, o seu sogro, pai da jovem, lhe disse: “Eis que agora o dia já está caindo para a tarde; por favor, passem a noite. Eis que o dia está terminando. Passe a noite aqui, para que o seu coração se alegre; e amanhã vocês poderão se levantar cedo para a viagem e ir para casa.”
10Та чоловік не схотїв уже ночувати, пустивсь у дорогу, та й прибув у Евус, се Ерусалим, при йому ж була пара обтяжених ослів і наліжниця його.
10Mas o homem não quis passar a noite ali; levantou-se e partiu, chegando perto de Jebus (também chamada Jerusalém). Com ele estava um par de jumentos selados. A sua concubina também estava com ele.
11Як же були вони під Евусом і день вельми вже схилився, каже наймит свойму панові: Завернїмо в Евузіївський город та переночуймо там.
11Quando estavam perto de Jebus, o dia já estava no fim; e o servo disse ao seu senhor: “Por favor, venha, vamos entrar nesta cidade dos jebuseus e passar a noite nela.”
12Відказав йому пан його: Не пійдемо в місто чужинцїв, що не з синів Ізрайлевих, а простуймо в Гиву.
12O seu senhor lhe respondeu: “Não entraremos na cidade de estrangeiros, que não são dos filhos de Israel; mas passaremos até Gibeá.”
13І каже наймитові свойму: До якогось міста вже ми дійдемо та й обночуємось у Гиві, або в Рамі.
13Ele disse ao seu servo: “Venha, vamos nos aproximar de um destes lugares; e passaremos a noite em Gibeá ou em Ramá.”
14От і простували вони дальше, та недалеко від Гиви Беняминової зайшло їм сонце.
14Assim eles seguiram adiante e caminharam; e o sol se pôs quando estavam perto de Gibeá, que pertence a Benjamim.
15І повернули вони в Гиву, щоб там ночувати. Як же прийшли туди, мусїли седїти на майданї в містї, бо нїхто не закликав їх в господу на нічлїги.
15Eles se dirigiram para lá, a fim de entrar e passar a noite em Gibeá. Ele entrou e sentou-se na praça da cidade, pois não havia quem os acolhesse em casa para passar a noite.
16Аж ось показавсь старий чоловік, що ввечері вертавсь із роботи своєї з поля. Родом був він з Ефраїмських гір і пробував чуженицею в Гиві, а люде тамошні та були Беняминїї.
16Eis que ao entardecer um homem idoso vinha do seu trabalho no campo. Ora, o homem era da região montanhosa de Efraim e morava como estrangeiro em Gibeá; mas os homens do lugar eram benjamitas.
17Споглянувши сей і побачивши чоловіка з клунками на улицї в містї, питає: Куди йдеш і звідкіля?
17Ele levantou os olhos e viu o viajante na praça da cidade; e o homem idoso perguntou: “Para onde você vai? De onde você vem?”
18Відказав же той: Ми йдемо з Бетлеєма в Юдеї в гори Ефраїмські, бо я звідти. Ходив я в Бетлеєм в Юдеї, і вертаюсь тепер до моєї домівки. Та нема нїкого, щоб нас прийняв в господу;
18Ele lhe respondeu: “Estamos viajando de Belém de Judá para os confins da região montanhosa de Efraim. Sou de lá, fui a Belém de Judá e agora estou indo para a casa do SENHOR; e não há ninguém que me acolha em sua casa.
19Є в нас солома й харч ослам, є й хлїб і вино про мене й про твою рабу й про наймита, що має при собі твій раб, нїчого нам не треба.
19Temos tanto palha como forragem para os nossos jumentos; e há pão e vinho também para mim, para a sua serva e para o jovem que está com os seus servos. Não nos falta nada.”
20Каже тодї старий чоловік: Не журись, чого не було б у тебе, здайся на мене; тільки не ночуй на дворі.
20O homem idoso disse: “A paz seja com você! Deixe comigo todas as suas necessidades, mas não durma na praça.”
21І повів його в свою домівку, і дав ослам харчі; і пообмивали вони собі ноги, й їли й пили.
21Assim ele o levou para a sua casa e deu forragem aos jumentos. Depois eles lavaram os pés, e comeram e beberam.
22Тим часом як вони по трудї тїла посиляли, обступили горожане господу, люде ледачі, перлись у двері і кричали на дїдуся, господаря дому: Виведи чоловіка, що повернув до тебе, щоб ми з ним розпитались.
22Enquanto eles alegravam o coração, eis que os homens da cidade, homens perversos, cercaram a casa, batendo à porta; e falaram ao dono da casa, o homem idoso, dizendo: “Traga para fora o homem que entrou na sua casa, para que tenhamos relações sexuais com ele!”
23Вийшов до їх господар та й каже їм: Нї, браттє! не чинїте зла! Коли чоловік сей завернув до мене в господу, не подоба вам таке стидовище чинити.
23O dono da casa saiu até eles e lhes disse: “Não, meus irmãos, por favor, não ajam com tanta maldade; já que este homem entrou na minha casa, não cometam essa loucura.
24Ось у мене дївує дочка, а в його є наліжниця; виведу їх вам; насилуйте їх і чинїте, що вам до вподоби; над сим же чоловіком не чинїте безчестї.
24Eis aqui a minha filha virgem e a concubina dele. Eu as trarei para fora agora. Humilhem-nas e façam com elas o que lhes parecer bem; mas a este homem não façam tal loucura.”
25Та люде ті не схотїли його слухати. Тодї вхопив чоловік наліжницю свою, та й вивів її до них на улицю, і вони пригортались до неї і ругались над нею всю ніч до ранку, і тодї аж її покинули, як зачервонїла зоря.
25Mas os homens não quiseram ouvi-lo; então o homem agarrou a sua concubina e a entregou a eles lá fora; e eles a violentaram e abusaram dela a noite toda até o amanhecer. Quando o dia começou a clarear, eles a deixaram ir.
26Як же настав ранок, прийшла молодиця та й повалилась перед дверима того чоловіка, де був пан її, й лежала покіль настав день.
26Então a mulher veio ao romper do dia e caiu morta à porta da casa do homem onde estava o seu senhor, e ali ficou até clarear.
27Як же встав уранцї пан її, та відчинив двері й вийшов, щоб простувати своєю дорогою, аж наліжниця його лежить перед дверима господи, розтягнувши руки на порозї.
27O seu senhor levantou-se pela manhã, abriu as portas da casa e saiu para seguir o seu caminho; e eis que a mulher, sua concubina, estava caída à porta da casa, com as mãos na soleira.
28Каже він їй: Уставай, пійдемо! аж нема відповідї. Побачивши, що вона вмерла, положив він її на осла та й пійшов до своєї домівки.
28Ele lhe disse: “Levante-se, vamos embora!”, mas não houve resposta. Então ele a colocou sobre o jumento; e o homem se levantou e foi para a sua terra.
29Вернувшися ж додому, вхопив ножа, взяв наліжницю свою, порізав її на дванайцять частин та й розіслав їх по всїх займищах Ізраїльських.
29Quando chegou à sua casa, pegou uma faca, agarrou a sua concubina e a cortou, membro por membro, em doze pedaços, e os enviou por todos os territórios de Israel.
30І кликав тодї кожен, хто се бачив: Такого не бувало й не видано з того часу, як Ізраїль вийшов з Египту, по сей день! Оце ж подумайте про се, порадьте та постановіть, що чинити!
30Aconteceu que todos os que viram isso disseram: “Nunca se fez nem se viu tal coisa, desde o dia em que os filhos de Israel subiram da terra do Egito até o dia de hoje! Considerem o caso, tomem conselho e falem.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.