1 Thessalonians 2
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1For you yourselves know, brothers, our visit to you wasn’t in vain,
1Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;
2but having suffered before and been shamefully treated, as you know, at Philippi, we grew bold in our God to tell you the Good News of God in much conflict.
2нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.
3For our exhortation is not of error, nor of uncleanness, nor in deception.
3Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,
4But even as we have been approved by God to be entrusted with the Good News, so we speak—not as pleasing men, but God, who tests our hearts.
4а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.
5For neither were we at any time found using words of flattery, as you know, nor a cloak of covetousness (God is witness),
5Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.
6nor seeking glory from men (neither from you nor from others), when we might have claimed authority as apostles of Christ.
6Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.
7But we were gentle among you, like a nursing mother cherishes her own children.
7Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,
8Even so, affectionately longing for you, we were well pleased to impart to you not the Good News of God only, but also our own souls, because you had become very dear to us.
8оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.
9For you remember, brothers, our labor and travail; for working night and day, that we might not burden any of you, we preached to you the Good News of God.
9Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.
10You are witnesses with God how holy, righteously, and blamelessly we behaved ourselves toward you who believe.
10Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,
11As you know, we exhorted, comforted, and implored every one of you, as a father does his own children,
11яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;
12to the end that you should walk worthily of God, who calls you into his own Kingdom and glory.
12щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.
13For this cause we also thank God without ceasing that when you received from us the word of the message of God, you accepted it not as the word of men, but as it is in truth, God’s word, which also works in you who believe.
13Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.
14For you, brothers, became imitators of the assemblies of God which are in Judea in Christ Jesus; for you also suffered the same things from your own countrymen, even as they did from the Jews
14Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,
15who killed both the Lord Jesus and their own prophets, and drove us out, and don’t please God, and are contrary to all men,
15що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,
16forbidding us to speak to the Gentiles that they may be saved, to fill up their sins always. But wrath has come on them to the uttermost.
16що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).
17But we, brothers, being bereaved of you for a short season in presence, not in heart, tried even harder to see your face with great desire,
17Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.
18because we wanted to come to you—indeed, I, Paul, once and again—but Satan hindered us.
18Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.
19For what is our hope, or joy, or crown of rejoicing? Isn’t it even you, before our Lord Jesus at his coming?
19Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його?
20For you are our glory and our joy.
20Ви бо слава наша і радість.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.