2 Meʻa Hokohoko 6
Tongan Bible, Revised West VersionTranslation
Tongan Bible, Revised West Version
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Pea naʻe toki pehē ʻe Solomone, “Kuo pehē ʻe Sihova te ne nofo ʻi he fakapoʻuli matolu.
1Тодї промовив Соломон: Господь обіцяв, що буде жити в облацї,
2Ka kuo u langa hake ha fale nofoʻanga moʻou, pea mo ha potu ke ke ʻafio ai ʻo taʻengata.”
2Я ж збудував дом на пробуток йому, щоб там пробував по віки.
3Pea naʻe tafoki ʻe he tuʻi ʻa hono fofonga, pea naʻa ne tāpuaki ʻae fakataha kātoa ʻo ʻIsileli: pea naʻe tutuʻu ki ʻolunga ʻae fakataha kātoa ʻo ʻIsileli.
3І повернувся царь своїм лицем і поблагословив увесь збір Ізраїлський — (бо ввесь збір Ізраїлський стояв), —
4Pea naʻa ne pehē, “Fakafetaʻi kia Sihova ko e ʻOtua ʻo ʻIsileli, ʻaia kuo ne fakamoʻoni ʻaki ʻa hono nima ʻae folofola naʻe fai mei hono fofonga kia Tevita, ko ʻeku tamai, ʻo pehē,
4І сказав: Нехай буде слава Господеві, Богові Ізрайлевому, котрий, що вирік устами своїми Давидові, панотцеві мойму, здїйснив тепер своєю рукою! А сказав він:
5‘Talu mei he ʻaho naʻaku ʻomi ai ʻa hoku kakai mei he fonua ko ʻIsipite naʻe ʻikai te u fili ha kolo ʻi he ngaahi faʻahinga ʻo ʻIsileli ke langa ai ha fale, koeʻuhi ke tuku ʻi ai ʻa hoku huafa: pea naʻe ʻikai te u fili ha tangata ke ne pule ki hoku kakai ʻIsileli:
5Від того часу, як я вивів народ мій з землї Египецької, не обрав я міста нї в одному зпоміж поколїн Ізрайлевих до збудування дому, де пробувало б імя моє, й не вибрав чоловіка, що управляв би народом моїм Ізраїлем,
6Ka kuo u fili ʻa Selūsalema, koeʻuhi ke ʻi ai ʻa hoku huafa: pea kuo u fili ʻa Tevita ke ne pule ki hoku kakai ʻIsileli.’
6А вибрав я Ерусалим, щоб там пробувало імення моє, й вибрав Давида, щоб був над народом моїм Ізраїлем.
7Pea ko eni, naʻe ʻi he loto ʻo Tevita ko ʻeku tamai ke langa ha fale ki he huafa ʻo Sihova ko e ʻOtua ʻo ʻIsileli.
7І було на думцї в Давида, панотця мого, збудувати дім іменню Господа, Бога Ізрайлевого,
8Ka naʻe pehē ʻe Sihova kia Tevita ko ʻeku tamai, ‘Koeʻuhi ko ʻene ʻi ho loto ia ke ke langa ha fale ki hoku huafa, naʻa ke fai lelei ke ʻi ho loto ia:’
8Але Господь сказав Давидові, панотцеві мойму: В тебе на думцї збудувати храм іменню мойму, та й добре, що це в тебе на думцї,
9Ka neongo ia ʻe ʻikai te ke langa ʻae fale: ka ko ho foha ʻe tupu mei ho fatu, ko ia ia te ne langa ʻae fale ki hoku huafa.
9Але не ти збудуєш храм, а твій син, що вийде з чересел твоїх, — він збудує храм іменню мойму.
10Ko ia kuo fakamoʻoni ʻe Sihova ʻa ʻene folofola ʻaia naʻa ne folofola ʻaki: he kuo u tuʻu hake au ke fetongi ʻa Tevita ko ʻeku tamai, pea kuo u nofo ki he nofoʻa fakatuʻi ʻo ʻIsileli, ʻo hangē ko e talaʻofa ʻa Sihova, pea kuo u langa ʻae fale ki he huafa ʻo Sihova ko e ʻOtua ʻo ʻIsileli.
10І здїйснив Господь слово своє, що вирік: Я став на місце Давида, панотця мого, й засїв на престолї Ізрайлевому, як вирік Господь, і збудував дом іменню Господа, Бога Ізрайлевого.
11Pea kuo u ʻai ki ai ʻae puha, ʻaia ʻoku ʻi ai ʻae fuakava ʻa Sihova, ʻaia naʻa ne fai mo e fānau ʻa ʻIsileli.”
11І зложив я там скриню, що в їй завіт Господнїй, вчинений ним з синами Ізрайлевими.
12¶ Pea naʻa ne tuʻu ʻi he ʻao ʻoe feilaulauʻanga ʻo Sihova ʻi he ʻao ʻoe fakataha kotoa pē ʻo ʻIsileli, pea naʻa ne mafao atu ʻa hono nima:
12І став Соломон перед жертівником Господнїм поперед усієї громади Ізраїлської, й зняв руки свої, —
13He kuo ngaohi ʻe Solomone ha tuʻuʻanga palasa, ko e hanga ʻe hongofulu ʻa hono lōloa, mo e hanga ʻe hongofulu hono māukupu, pea ko e hanga ʻe ono ʻa hono māʻolunga, pea kuo fokotuʻu ia ʻi he lotolotonga ʻoe lotoʻā: pea naʻa ne tuʻu ki ai, pea naʻa ne tūʻulutui ki hono tui ʻi he ʻao ʻoe fakataha kātoa ʻo ʻIsileli, pea naʻa ne mafao atu ʻa hono nima ki he langi,
13Бо Соломон зробив був мідяний амвон, завдовжки пять локот, і завширшки пять локот, а заввишки три ліктї, й поставив його серед двора —, й став на йому, й припав на колїна поперед усієї громади Ізраїлської, і зняв свої руки до неба,
14Mo ne pehē, “ʻE Sihova ko e ʻOtua ʻo ʻIsileli, ʻoku ʻikai ha ʻOtua ke tatau mo koe ʻi he langi, pe ʻi he māmani: ʻa koe ʻoku tauhi ʻae fuakava, mo ke ʻaloʻofa ki hoʻo kau tamaioʻeiki, ʻakinautolu ʻoku ʻeveʻeva ʻi ho ʻao ʻi he loto haohaoa:
14І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! Нема Бога, рівного тобі нї на небі нї на землї. Ти додержуєш заповіт і ласку до слуг твоїх, що обертаються до тебе усїм серцем своїм:
15ʻA koe kuo ke fai moʻoni mo hoʻo tamaioʻeiki ko Tevita ko ʻeku tamai ʻae meʻa naʻa ke talaʻofa ai kiate ia: pea kuo ke folofola mei ho fofonga, pea kuo ke fakamoʻoni ki ai ʻaki ho nima, ʻo hangē ko ia he ʻaho ni.
15Ти подав слузї твойму Давидові, панотцеві мойму, що ти казав йому; що вирік ти устами твоїми, те справдив єси сьогоднї рукою твоєю.
16Pea ko eni, ʻE Sihova ko e ʻOtua ʻo ʻIsileli, ke ke fai mo hoʻo tamaioʻeiki ko Tevita ko ʻeku tamai ʻaia naʻa ke talaʻofa ʻaki kiate ia, ʻo pehē, ʻE ʻikai te ke masiva ha tangata ʻi hoku ʻao ke nofo ki he nofoʻa fakatuʻi ʻo ʻIsileli: ʻo kapau ʻe tokanga ʻe hoʻo fānau ki honau ʻaluʻanga ke ʻeveʻeva ʻi heʻeku fono, ʻo hangē ko hoʻo ʻeveʻeva ʻi hoku ʻao.
16І тепер, Господи, Боже Ізрайлїв! сповни слузї твойму Давидові, панотцеві мойму, те, що сказав єси йому, говорючи: не переведеться в тебе перед лицем моїм седячий на престолї Ізрайлевому, як тільки сини твої стерегти муть доріг своїх, ходячи по законові мойму так, як ти ходив передо мною.
17Pea ko eni, ʻE Sihova ko e ʻOtua ʻo ʻIsileli, tuku ke fakamoʻoni ʻa hoʻo folofola, ʻaia kuo ke folofolaʻaki ki hoʻo tamaioʻeiki ko Tevita.
17Тепер же, Господи, Боже Ізрайлїв! нехай здїйсниться слово твоє, що вирік єси слузї твойму Давидові.
18Ka ʻe nofo moʻoni koā ʻae ʻOtua mo e tangata ʻi he māmani? Vakai, ʻoku ʻikai te ke faʻa hao koe ʻi he langi, mo e langi ʻoe ngaahi langi: kae huanoa eni ʻae fale ʻaia kuo u langa!
18Та чи ж справдї Богові жити з людьми на землї? Коли небо й небо небес не помістять тебе, то тим менше сей храм, що я збудував.
19Ko ia ke ke ʻafio lelei ki he lotu ʻa hoʻo tamaioʻeiki, pea ki heʻene kole tāumaʻu, ʻE Sihova ko hoku ʻOtua, ke fakaongo ki he tangi mo e lotu ʻaia ʻoku lotu ʻaki ʻi ho ʻao ʻe hoʻo tamaioʻeiki:
19Але зглянься на молитву й благаннє слуги твого, Господи Боже мій! почуй взиваннє й мольбу, якою слуга твій молиться перед тобою.
20Koeʻuhi ke ʻa ho fofonga ki he fale ni ʻi he ʻaho mo e pō, ki he potu ko ia naʻa ke pehē ai te ke tuku ʻi ai ho huafa: ke fakaongo ki he lotu ʻaia ʻoku lotu ʻaki ʻe hoʻo tamaioʻeiki ʻi he potu ni.
20Нехай очі твої споглядають на храм сей в день і в ночі, на місце, де ти обіцяв положити імення твоє, щоб вислуховувати молитву, якою раб твій буде молитись на сьому місцї.
21Ko ia ke ke ongoʻi ʻae ngaahi kole ʻa hoʻo tamaioʻeiki, pea mo hoʻo kakai ʻIsileli, ʻaia te nau lotu ʻaki ʻi he potu ni: fanongo ʻe koe mei ho ʻafioʻanga, mei he langi: pea ʻoka ke ka ongoʻi, fakamolemole.
21Вислуховуй благаннє слуги твого й народу твого Ізраїля, коли вони будуть молитись на сьому місцї; вислуховуй в місцї пробутку твого, в небі, почуй і помилуй!
22¶ “Kapau ʻe fai ha kovi ʻe ha tangata ki hono kaungāʻapi, pea ʻoku ne fai ke ne fuakava, pea ʻoku ʻomi ʻae fuakava ki he ʻao ʻo hoʻo feilaulauʻanga ʻi he fale ni:
22Коли хто согрішить проти ближнього свого, й наложать на його присягу, щоб поклявся, і присяга буде відбуватись перед жертівником твоїм в сьому храмі,
23Ke ke toki fanongo ʻe koe mei he langi, pea ke ngāue, mo fakamaauʻi ʻa hoʻo kau tamaioʻeiki, ʻi he totongi ki he angakovi, ke ʻomi ki hono ʻulu ʻoʻona ʻa hono nunuʻa: pea ʻi he fakatonuhiaʻi ʻae māʻoniʻoni, ʻi he ʻatu kiate ia ʻo tatau mo ʻene angatonu.
23Тодї ти почуй з неба і вчини суд над слугами твоїми; покарай винного, обернувши провину його на голову його, й виправдай безвинного, віддавши йому по правдї його.
24¶ “Kapau ʻe teʻia hifo ʻa hoʻo kakai ʻIsileli ʻi he ʻao ʻo honau ngaahi fili, koeʻuhi ko ʻenau fai ha kovi kiate koe, ka kuo nau toe tafoki mai kiate koe, pea nau tāpafua ʻa ho huafa, mo hū, pea fai fakakolekole kiate koe ʻi he fale ni:
24Коли народ твій Ізраїль буде побитий ворогом за те, що согрішив перед тобою, відтак же вони обернуться і взнають імення твоє, та будуть просити й молитись перед тобою в сьому храмі,
25Ke ke toki fanongo ʻe koe mei he langi, pea fakamolemole ʻae angahala ʻa hoʻo kakai ʻIsileli, pea ke toe ʻomi ʻakinautolu ki he fonua ʻaia naʻa ke foaki kiate kinautolu mo ʻenau ngaahi tamai.
25Тодї ти почуй з неба, й прости гріх народові твойму Ізраїлеві, й верни їх у землю, що дав єси їм і батькам їх.
26¶ “ʻOka tāpuni ʻae langi, pea ʻoku ʻikai ha ʻuha ʻe tō, koeʻuhi ko ʻenau fai angahala kiate koe: pea kapau te nau lotu ʻi he potu ni, pea tāpafua ʻa ho huafa, pea nau liliu mei heʻenau angahala, ʻoka ke ka fakamamahi ʻakinautolu:
26Як замкнеться небо і не буде дощу за те, що вони согрішили перед тобою, а відтак молитись муть на сьому місцї й взнають імення твоє, й навернуться від гріха свого, бо ти впокорив їх, —
27Ke ke toki fanongo ʻe koe mei he langi, pea fakamolemole ʻae angahala ʻa hoʻo kau tamaioʻeiki, pea mo hoʻo kakai ʻIsileli, koeʻuhi ke ke akoʻi ʻakinautolu ʻi he hala lelei ʻaia ʻoku totonu ke nau ʻalu ai, pea ke foaki ʻae ʻuha ki ho fonua ʻaia kuo ke foaki ki hoʻo kakai ko honau tofiʻa.
27Тодї почуй з неба й прости гріх слугам твоїм і народові твойму Ізраїлеві, напутивши їх на добру путь, якою їм ходити, й пошли дощ на землю твою, що дав єси народові твойму в наслїдню державу.
28¶ “Kapau ʻe ai ha honge ʻi he fonua, pe ha mahaki fakaʻauha, pe ko e huhunu lahi ʻoe ngoue, pe ko e fakapopo, pe ko e heʻe maumau, pe ko e ʻunufe: kapau ʻe nofo takatakai ʻiate kinautolu ʻa honau ngaahi fili ʻi he fonua ʻo ʻenau ngaahi veʻekolo: pe ko e hā ʻae fakaʻauha pe ko e mahaki ʻe ʻi ai;
28Коли буде голод у землї, чи буде пошесть, чи буде суша, чи ржа, сарана або черви, чи тїснити муть його вороги його в землї займанщини його, або буде яка нужда чи хороба яка, —
29ʻIlonga ʻae lotu mo e kole ʻe fai ʻe ha tangata ʻe tokotaha, pe ʻe he kakai kotoa pē ʻo ʻIsileli, ʻi heʻene ʻilo taki taha ʻe he tangata ʻae kovi ʻo hono loto ʻoʻona mo ʻene mamahi, pea ne mafao mai ʻa hono nima ki he fale ni:
29То всяку молитву, всяке благаннє від якої небудь людини або від усього народу твого Ізраїля, коли вони почують кожний своє горе й нужду свою, й простягнуть руки свої до храму сього,
30Ke ke toki fanongo ʻe koe mei he langi ko ho ʻafioʻanga, pea fakamolemole, pea ke foaki ki he tangata taki taha ʻo fakatatau ki heʻene anga, ʻo ia ʻoku ke ʻafioʻi ʻa hono loto: (he ko koe pe tokotaha, ʻoku ke ʻilo ʻae loto ʻoe fānau kotoa pē ʻae tangata:)
30Ти почуй з неба, з місця пробування твого, й прости, й відплати кожному по всїх поступках його, так як ти взнаєш серце його, бо ти один знаєш серце синів людських, —
31Koeʻuhi ke nau manavahē kiate koe ke ʻeveʻeva ʻi ho ngaahi hala ʻi he ʻaho kotoa pē te nau moʻui ai ʻi he fonua ʻaia kuo ke foaki ki he ʻemau ngaahi tamai.
31Щоб вони боялись тебе й ходили дорогами твоїми по всї днї, доки живуть на землї, що дав єси батькам нашим.
32¶ “Pea koeʻuhi foki ko e muli, ʻaia ʻoku ʻikai ʻo hoʻo kakai ʻIsileli, ka kuo haʻu mei ha fonua mamaʻo koeʻuhi ko ho huafa lahi ʻoʻou, pea mo ho nima mālohi, pea mo ho nima kuo mafao atu: ʻoka haʻu ʻakinautolu ke lotu ʻi he fale ni:
32Навіть і чужинець, що не з твого народу Ізраїля, — коли б він прийшов із далекої сторони ради імення твого великого й руки твої потужної, та простягнутої правицї твоєї, — коли б він прийшов і молився перед храмом сим,
33Ke ke toki fanongo ʻe koe mei he langi ko ho ʻafioʻanga, pea ke fai ʻo fakatatau mo e meʻa kotoa pē ʻoku kole ai ʻe he muli kiate koe: koeʻuhi ke ʻilo ʻe he kakai kotoa pē ʻo māmani ki ho huafa, ʻo manavahē kiate koe, ʻo hangē ko hoʻo kakai ʻIsileli: pea koeʻuhi ke ʻilo ʻoku ui ʻaki ʻa ho huafa ʻae fale ni ʻaia kuo u langa.
33То почуй його з неба, з місця пробутку твого, й вчини все, про що буде покликати до тебе чужоземець, щоб усї народи на землї взнали імя твоє, й щоб боялись тебе, як народ твій Ізраїль, та щоб дознались, що дім сей, що його збудував я, твоїм називається іменем.
34¶ “Kapau ʻe ʻalu ʻa hoʻo kakai kituaʻā ke tauʻi ʻa honau ngaahi fili, ʻi he hala ko ia te ke fekau atu ʻakinautolu ki ai, pea nau lotu kia Sihova ʻo hanga ki he kolo ni ʻaia kuo ke fili, pea ki he fale ʻaia kuo u langa ki ho huafa:
34Коли виступить народ твій на війну проти ворогів своїх тим шляхом, яким ти пошлеш його, й буде молитись до тебе, обернувшись проти сього міста, що ти вибрав, і проти храму, що я збудував іменню твойму,
35Ke ke toki fanongo ʻe koe mei he langi ki heʻenau lotu mo ʻenau kole, pea ke tokonia ʻakinautolu ʻi he meʻa totonu.
35Тодї почуй з неба молитву їх і благаннє їх, і подай, чого їм треба.
36Kapau te nau angahala kiate koe, (he ʻoku ʻikai ha tangata ʻoku taʻehaangahala,) pea te ke houhau kiate kinautolu, mo ke tukuange ʻakinautolu ki he fili, pea nau fetuku ʻakinautolu ko e kau pōpula ki he fonua ʻoe fili, pe ko e mamaʻo pe ko e ofi
36Коли ж вони согрішать перед тобою, — бо нема людини, щоб не грішила, — а ти розгнїваєшся на їх, і віддаси їх ворогові, й заберуть їх у полон та одведуть їх чи то в далеку чи близьку сторону,
37Pea kapau te nau toe fakatokangaʻi honau loto ʻi he fonua ko ia kuo ʻave pōpula ki ai ʻakinautolu, mo nau fakatomala, mo fakakolekole kiate koe mei he fonua ʻo ʻenau pōpula, ʻonau pehē, Kuo mau angahala, pea kuo mau fai talangataʻa, kuo mau fai ʻae kovi:
37І коли вони в землї, де будуть в полонї, схаменуться й навернуться, й будуть молитись до тебе в землї неволї своєї, кажучи: Ми согрішили, вчинили беззаконність, ми винуваті,
38Pea kapau te nau tafoki mai kiate koe ʻaki ʻa honau loto kātoa, pea mo honau laumālie kotoa, ʻi he fonua ʻo honau pōpula, ʻaia naʻe ʻave pōpula ʻakinautolu ki ai, pea nau lotu kiate koe ʻo hanga ki honau fonua, ʻaia naʻa ke foaki ki heʻenau ngaahi tamai, ʻae kolo ko ia kuo ke fili, pea mo e fale ʻaia kuo u langa ki ho huafa:
38І обернуться до тебе всїм серцем своїм і всією душею своєю в землї свого полону, куди зайнято їх в неволю, та коли молити муться, вернувшись в сторону землї своєї, що дав єси батькам їх, і ʼд містові, що ти вибрав, і до храму, що я збудував іменні твойму, —
39Ke ke toki fanongo ʻe koe mei he langi ko ho ʻafioʻanga ki heʻenau lotu mo ʻenau kole, pea ke tokonia ʻakinautolu ʻi he meʻa totonu, pea ke fakamolemole ʻa hoʻo kakai ʻaia kuo angahala kiate koe.
39Тодї почуй з неба, з місця пробутку твого, молитву їх і благання, й вчини, чого їм треба, та прости народові твойму, в чому він согрішив перед тобою.
40Ko eni, ʻE hoku ʻOtua, ʻoku ou kole kiate koe, ke ʻafio ʻa ho fofonga, pea tokanga ho telinga ki he lotu ʻi he potu ni.
40Боже мій! нехай будуть очі твої отворені й уші твої вважливі на молитву в сьому місцї.
41Ko ia foki, ʻE Sihova ko e ʻOtua, tuʻu hake ki ho mālōlōʻanga, ʻa koe, mo e puha ʻoe fuakava ʻo hoʻo mālohi: ʻE Sihova ko e ʻOtua, tuku ʻa hoʻo kau taulaʻeiki ke kofuʻaki ʻae fakamoʻui, pea tuku ke fiefia ʻa hoʻo kakai māʻoniʻoni ʻi he angalelei.
41А тепер, Господи Боже, стань на місцї спокою твого, ти й скриня сили твоєї. Сьвященники твої, Господи Боже, нехай зʼодягнуться в спасеннє, а сьвяті твої нехай насолоджуються добрами.
42ʻE Sihova ko e ʻOtua, ʻoua naʻa fakatafoki atu ʻae mata ʻo ia kuo ke pani ʻaki ʻae lolo: manatuʻi ʻae ngaahi ʻaloʻofa ʻo Tevita ko hoʻo tamaioʻeiki.”
42Господи Боже! не одверни лиця від помазанника твого, помяни ласку до Давида, слуги твого!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.