Первое послание Петра

Old Testament

New Testament

Chapter 2

Первое послание Петра

Synodal Translation (Син…
vs Kulish and Puluj B…
Aa
Text size
Line width
Verse numbers

Первое послание Петра 2

Synodal Translation (Синодальный перевод)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Итак, отложив всякую злобу и всякое коварство, и лицемерие, и зависть, и всякое злословие,
1Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,
2как новорожденные младенцы, возлюбите чистое словесное молоко, дабы от него возрасти вам во спасение;
2яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;
3ибо вы вкусили, что благ Господь.
3коли покушали, що благий Господь.
4Приступая к Нему, камню живому, человеками отверженному, но Богом избранному, драгоценному,
4Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,
5и сами, как живые камни, устрояйте из себя дом духовный, священство святое, чтобы приносить духовные жертвы, благоприятные Богу Иисусом Христом.
5і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.
6Ибо сказано в Писании: вот, Я полагаю в Сионе камень краеугольный, избранный, драгоценный; и верующий в Него не постыдится.
6Тим то й стоїть в писанню: „Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся.‟
7Итак Он для вас, верующих, драгоценность, а для неверующих камень, который отвергли строители, но который сделался главою угла, камень претыкания и камень соблазна,
7Оце ж вам віруючим, — дорогий, неслухняним же „камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, — камінь спотикання і скеля поблазнї‟;
8о который они претыкаются, не покоряясь слову, на что они и оставлены.
8і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.
9но вы род избранный, царственное священство, народ святой, люди, взятые в удел, дабы возвещать совершенства Призвавшего вас из тьмы в чудный Свой свет;
9Ви ж — рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;
10некогда не народ, а ныне народ Божий; некогда непомилованные, а ныне помилованы.
10ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.
11Возлюбленные! Прошу вас, как пришельцев и странников, удаляться от плотских похотей, восстающих на душу,
11Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,
12и провождать добродетельную жизнь между язычниками, дабы они за то, за что злословят вас, как злодеев, увидя добрые дела ваши, прославили Бога в день посещения.
12і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.
13Итак будьте покорны всякому человеческому начальству, для Господа: царю ли, как верховной власти,
13Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,
14правителям ли, как от него посылаемым для наказания преступников и для поощрения делающих добро,
14чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.
15ибо такова есть воля Божия, чтобы мы, делая добро, заграждали уста невежеству безумных людей,
15Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,
16как свободные, не как употребляющие свободу для прикрытия зла, но как рабы Божии.
16яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.
17Всех почитайте, братство любите, Бога бойтесь, царя чтите.
17Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.
18Слуги, со всяким страхом повинуйтесь господам, не только добрым и кротким, но и суровым.
18Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.
19Ибо то угодно Богу, если кто, помышляя о Боге, переносит скорби, страдая несправедливо.
19Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.
20Ибо что за похвала, если вы терпите, когда вас бьют за проступки? Но если, делая добро и страдая, терпите, это угодно Богу.
20Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.
21Ибо вы к тому призваны, потому что и Христос пострадал за нас, оставив нам пример, дабы мы шли по следам Его.
21На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;
22Он не сделал никакого греха, и не было лести в устах Его.
22котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;
23Будучи злословим, Он не злословил взаимно; страдая, не угрожал, но предавал то Судии Праведному.
23котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;
24Он грехи наши Сам вознес телом Своим на древо, дабы мы, избавившись от грехов, жили для правды: ранами Его вы исцелились.
24котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого „ранами сцїлились‟.
25Ибо вы были, как овцы блуждающие не имея пастыря, но возвратились ныне к Пастырю и Блюстителю душ ваших.
25Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.