1 Samuel 24
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1After Saul had returned from pursuing the Philistines, he was told, “David is in the wilderness of En-gedi.”
1І звідти вийшов Давид і перебував в безпечних місцях в Ен-Гадди.
2So Saul took three thousand chosen men from all Israel and went to look for David and his men in the region of the Rocks of the Wild Goats.
2Як же вернувся Саул із походу свого прити Филистіїв, зʼясовано йому: Давид обертається тепер в Енгадській пустинї.
3Soon Saul came to the sheepfolds along the road, where there was a cave, and he went in to relieve himself. And David and his men were hiding in the recesses of the cave.
3Узяв тодї Саул три тисячі з усього Ізраїля вибраних людей та й пустивсь, шукати Давида й людей його, по горах, куди дикі кози можуть ходити.
4So David’s men said to him, “This is the day about which the LORD said to you, ‘Behold, I will deliver your enemy into your hand, that you may do with him as you wish.’” Then David crept up secretly and cut off a corner of Saul’s robe.
4По дорозї прийшов до хлївів овечих; а була там печера, й ввійшов туди Саул справити свою природну потребу; тим часом у кінцї в печері сидїв Давид із своїми людьми.
5Afterward, David’s conscience was stricken because he had cut off the corner of Saul’s robe.
5І казали Давидові люде його: Оце ж той день, що про його казав тобі Господь: Видам тобі в руки ворога твого, щоб ти чинив із ним, що тобі вподобаєсь. Давид же встав та й урізав тихцем кусень поли в верхній одежі в Саула.
6So he said to his men, “The LORD forbid that I should do such a thing to my master, the LORD’s anointed. May I never lift my hand against him, since he is the LORD’s anointed.”
6Опісля ж ударила Давида совість, що він урізав поли в Сауловій одежі.
7With these words David restrained his men, and he did not let them rise up against Saul. Then Saul left the cave and went on his way.
7І сказав він людям своїм: Нехай не дозволить менї Бог вдїяти таке мойму панові, помазанникові Господньому, щоб наложити на його руку, бо він помазанник Господень.
8After that, David got up, went out of the cave, and called out to Saul, “My lord the king!” When Saul looked behind him, David bowed facedown in reverence
8І зупинив Давид своїх людей сими словами і не дав їм устати на Саула. А Саул устав і вийшов із печері на дорогу.
9and said to Saul, “Why do you listen to the words of men who say, ‘Look, David intends to harm you’?
9Потім встав і Давид, покинув печеру та й промовив услїд Саулові: Пане мій, царю! Озирнеться Саул, коли ж Давид припав лицем до землї та й поклонивсь йому.
10Behold, this day you have seen with your own eyes that the LORD delivered you into my hand in the cave. I was told to kill you, but I spared you and said, ‘I will not lift my hand against my lord, since he is the LORD’s anointed.’
10І каже Давид Саулові: На що ти слухаєш людського наговору, що мовляють: Давид хоче лиха тобі?
11See, my father, look at the corner of your robe in my hand. For I cut it off, but I did not kill you. See and know that there is no evil or rebellion in my hands. I have not sinned against you, even though you are hunting me down to take my life.
11Ось сьогоднї бачив єси своїми очима, що Господь віддавав тебе в руки мої в печері; менї ж і радили тебе вбити, та я ощадив тебе і сказав: не зніму руки на пана мого, бо він помазанник Господень.
12May the LORD judge between you and me, and may the LORD take vengeance on you, but my hand will never be against you.
12Отче мій! споглянь, ось у мене в руцї клапоть з одежі твоєї; я урізав поли в твоїй одежі, а тебе не вбив; з сього зрозумій, що я не мислю тобі зла й зради і не провинивсь проти тебе нїчим, а ти наважився, щоб загубити мою душу.
13As the old proverb says, ‘Wickedness proceeds from the wicked.’ But my hand will never be against you.
13Нехай Господь між нами двома розсудить, нехай Господь за мене на тобі помститься,
14Against whom has the king of Israel come out? Whom are you pursuing? A dead dog? A flea?
14Як се й говорить стара приповідка: від безбожних виходить безбожність; моя ж рука не буде на тобі.
15May the LORD be our judge and decide between you and me. May He take notice and plead my case and deliver me from your hand.”
15За ким уганяти вийшов царь Ізраїльський? Кого переслїдуєш ти? Здохлого пса, одну блоху!
16When David had finished saying these things, Saul called back, “Is that your voice, David my son?” Then Saul wept aloud
16Нехай же Господь буде суддею та й розсудить між обома нами. Він розбере справу мою і спасе мене від руки твоєї.
17and said to David, “You are more righteous than I, for you have rewarded me with good, though I have rewarded you with evil.
17Як же скінчив Давид сю промову до Саула, сказав Саул: Чи не твій же се голос, синоньку Давиде? Та й заплакав Саул у голос,
18And you have shown this day how well you have dealt with me; for when the LORD delivered me into your hand, you did not kill me.
18І сказав Давидові: Ти справедливший за мене, ти бо показав менї добро, тодї як я заподїяв тобі зло;
19When a man finds his enemy, does he let him go away unharmed? May the LORD reward you with good for what you have done for me this day.
19Ти доказав те сьогоднї, поступивши зо мною милостиво: не вбив мене, дарма що Господь видав мене тобі в руки.
20Now I know for sure that you will be king, and that the kingdom of Israel will be established in your hands.
20Хто ж бо, найшовши ворога свого, пустить його на добру дорогу?
21So now, swear to me by the LORD that you will not cut off my descendants or wipe out my name from my father’s house.”
21Оце ж я знаю, що ти будеш царем і що в твоїй руцї остоїться царюваннє над Ізраїлем.
22So David gave his oath to Saul. Then Saul returned home, but David and his men went up to the stronghold.
22Поклянися ж менї Господом, що не викорениш потомства мого після мене і не вигубиш мого ймення в роду мойму.
no verse 23 in this text
23І поклявсь у тому Давид Саулові. Тодї двинув Саул додому, Давид же з людьми своїми зійшов на вижини безпечні.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.